зачёска — зачёска, зачёски, зачёски, зачёсок, зачёске, зачёскам, зачёску, зачёски, зачёской, зачёскою, зачёсками, зачёске, зачёсках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
зачісувати — ую, уєш, недок., зачеса/ти, чешу/, че/шеш, док., перех. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку (волосся на голові). || Робити яку небудь зачіску … Український тлумачний словник
зачісуватися — уюся, уєшся, недок., зачеса/тися, ешу/ся, е/шешся, док. Пригладжувати гребінцем, розміщати в порядку своє волосся на голові. || Робити собі певну зачіску … Український тлумачний словник
зачісувати — зачесати (за допомогою гребінця упорядковувати волосся; робити зачіску), причісувати, причесати, прибирати, прибрати … Словник синонімів української мови
поправляти — I = поправити (упорядковувати належним чином), підправляти, підправити, опоряджати, опоряджувати, опорядити; оправляти, оправити, чепурити, причепурювати, причепурити (перев. на собі одяг, зачіску тощо); підбивати, підбити (зачіску, вуса) II ▶… … Словник синонімів української мови
покрівля — Верхня огороджувальна оболонка даху, що складається із водонепроникного килима (черепиці, гонту, тесу, заліза тощо), який стелеться на основу у вигляді латування, настилу, що покладені на крокви і балки. Мають місце: покрівля альтанна дуже… … Архітектура і монументальне мистецтво
чесати — чешу/, че/шеш, недок. 1) перех. і без додатка. Розчісувати гребінцем волосся. || Робити кому небудь зачіску; зачісувати. || Вичісувати, вичищати скребком бруд, комах і т. ін. з волосся, шерсті. 2) перех. Очищати від домішок, вирівнювати що небудь … Український тлумачний словник
викладати — а/ю, а/єш, недок., ви/класти, аду, адеш і рідше ви/ложити, жу, жиш, док., перех. 1) Дістаючи, витягаючи звідки небудь, класти що небудь назовні, на щось. || Розкладати що небудь. 2) Класти в певному порядку шматки дерну, дерев яні бруски, камінці … Український тлумачний словник
візажист — а, ч. Спеціаліст із догляду за обличчям, що підбирає зачіску, макіяж, аксесуари … Український тлумачний словник
наколка — и, ж. 1) тільки нако/лка. Дія за знач. наколоти, наколювати 3), 4). 2) Прикраса з матерії або мережива, що наколюється на жіночу зачіску. 3) Наколоті на тілі малюнки, слова і т. ін.; татуювання … Український тлумачний словник